Нерідко у світовій практиці амортизаційна політика використовується як додатковий непрямий стимул активізації підприємницької діяльності. На жаль, у нашій країні механізм списання вартості активів розроблено таким чином, що він не лише не стимулює, а навпаки спотворює прискорене оновлення основних фондів. Незважаючи на це, розділ, який стосується амортизації активів платників податків у проекті Податкового кодексу №3405 не зазнає змін і відповідає чинному законодавству. Збережено той самий розподіл активів на чотири групи, однак норми амортизації підвищено. Так, для групи 1 основних фондів вони становлять 2,5%, групи 2-15%, групи 3 -10% і групи 4-25%.
Ще одним негативним моментом є амортизація будь-яких витрат на поліпшення землі. Нагадаємо, що згідно із Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” амортизації підлягають виключно витрати на капітальне поліпшення землі, інші витрати належать до валових витрат юридичної особи.
У проекті Податкового кодексу №4099 питанню зміни амортизаційної політики приділено набагато більше уваги. Так, запроваджено розширену класифікацію груп основних засобів (16) і встановлено мінімально допустимі строки корисного використання (експлуатації) активів кожної з них. Наприклад, мінімально допустимі строки корисного використання транспортних засобів (група 5) – п’ять років, а електронно-обчислювальних машин (група 4) – два роки, що цілком відповідає строку їх морального зносу і сприятиме своєчасному оновленню основних фондів. У свою чергу, нематеріальні активи поділено на 6 груп. Нарахування їх амортизації здійснюється із застосуванням прямолінійного методу протягом строку дії права користування ними відповідно до нормативних документів. Виняток становить група 5 – авторське право. Амортизація цього нематеріального активу має відбуватися протягом не менше двох років.
Загалом проект Податкового кодексу №4099 є більш повним порівняно з проектом Податкового кодексу №3405, а отже і посилань на інші нормативні акти у ньому менше ( 99 проти 300), із його прийняттям втратять чинність цілком або частково 25 нормативних актів, тоді як у разі прийняття проекту Кодексу №3405 - лише 15, що є своєрідним показником спрощення фіскального законодавства.
Основними недоліками, притаманними обом законопроектам, є відсутність регулювання питання щодо реформування соціальних платежів, адже саме їх розмір та принципи функціонування дають змогу більшості суб’єктів господарської діяльності працювати в „тіні”. Також збережено зобов’язання ведення разом з бухгалтерським окремого податкового обліку.
Прийняття Податкового кодексу України в будь-якій редакції сприятиме порозумінню влади і платників податків, створить умови для подальшої інтеграції до світової системи фінансів та прискорить конвергенцію вітчизняного фіскального законодавства з принципами і директивами Європейського Союзу.
За матеріалами журналу „Вісник податкової служби України”
