Згідно з пп. 1.20.4 п. 1.20 ст. 1 цього Закону членами сім'ї фізичної особи є її дружина або чоловік, діти як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка (у тому числі усиновлені), батьки, баба або дід як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка, брати чи сестри як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка, онуки як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка, інші утриманці такої фізичної особи або її опікуни, визнані такими відповідно до закону.
Членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки та батьки її чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти. Інші члени сім'ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.
Щодо оподаткування спадщини, одержаної у вигляді земельного сертифіката, то сертифікат на право на земельну частку (пай) засвідчує право вимоги, тобто майнове право його власника (глави 12 та 13 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV).

При розгляді питання оподаткування вартості майнового сертифіката, у вигляді якого одержано спадщину, слід виходити з того, що зміст прав особи, які засвідчує майновий сертифікат, є тотожним змісту корпоративних прав.
Відповідно до пп. «в» пп. 13.2.1 п. 13.2 ст. 13 Закону № 889-IV оподаткуванню за ставкою 15 % підлягає вартість об'єктів комерційної власності, до яких, зокрема, віднесено корпоративні права та майнові права (такі як право на інтелектуальну (промислову) власність тощо), успадкованих будь-якими особами незалежно від ступеня їх споріднення із спадкодавцем.
Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями) корпоративне право – це право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, створено таку юридичну особу у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Виходячи з наведеного, фізична особа – платник податку, яка одержала протягом звітного податкового року дохід у вигляді вищезазначеної спадщини, зобов'язана включити її вартість (суму) до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати до 1 квітня року, наступного за звітним, річну податкову декларацію до податкового органу за місцем своєї податкової адреси (місцем постійного або переважного проживання платника податку) і сплатити податок за відповідними ставками з вартості (суми) об'єктів такої спадщини.

Водночас пп. 14.4.4 п. 14.4 ст. 14 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III (зі змінами та доповненнями) встановлено, що будь-який платник податків має право вимагати розстрочення чи відстрочення його податкових зобов'язань, а орган, уповноважений приймати рішення з таких розстрочень, відстрочень, зобов'язаний задовольнити таку вимогу у разі, коли підстави, надані платником податків як обґрунтування такого розстрочення, відстрочення, є тотожними підставам, наданим іншими платниками податків, щодо податкових зобов'язань яких було прийнято відповідні рішення.

Також відповідно до ст. 1 Закону «Про систему оподаткування» від 25.06.91 р. № 1251-XII (у редакції Закону України від 18.02.97 р. № 77/97-ВР, зі змінами та доповненнями) Верховна Рада Автономної Республіки Крим, сільські, селищні, міські ради можуть встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, які надходять до їх бюджетів.

Відділ масово-роз’яснювальної роботи
та звернень громадян ДПА у Волинській області