Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436-IV підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
На сьогодні для суб’єктів підприємницької діяльності – фізичних осіб існує кілька способів оподаткування доходів, одержуваних ними від здійснення підприємницької діяльності, кожен з яких регламентується відповідними законодавчими та нормативно-правовими актами і має певні обмеження та переваги, а також, відповідно, різний порядок оподаткування таких доходів, ведення обліку доходів і витрат та подання звітності. Тому кожен суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа самостійно за своїм бажанням може обрати одну з існуючих систем оподаткування, яка найбільш відповідає умовам і особливостям здійснення його підприємницької діяльності.
Найуніверсальнішою системою оподаткування, за якою можуть працювати підприємці, є так звана загальна система.
Доходи фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність і обрали загальну систему оподаткування доходів, одержуваних від такої діяльності, оподатковуються в загальному порядку відповідно до положень розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (далі – Декрет №13-92), механізм застосування якого викладено в розділі ІV Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом ГДПІ України від 21.04.93 №12 (в редакції наказу ДПА України від 16.07.03 №352, далі – Інструкція).
Загальним оподатковуваним доходом фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, одержаним від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов’язаними з одержаним у відповідному звітному періоді доходом. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу, визначеними у додатку 6 до Інструкції.
З метою правильного визначення оподатковуваного доходу фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності зобов’язані вести облік доходів і витрат (книга обліку доходів і витрат ф.№10), безпосередньо пов’язаних з їх одержанням, та подавати податковому органу у визначеному порядку податкові декларації, в яких зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний податковий період, за який здійснюється оподаткування.
Склад валових витрат виробництва (обігу), що виключаються з валового доходу платників податку – фізичних осіб, які здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування, визначені у додатку 7 до Інструкції.
Відповідно до статті 13 Декрету до складу валових витрат, безпосередньо пов’язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі – Закон).
Положення статті 5 ("Валові витрати") Закону застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно з операціями (які відповідають переліку статті 5), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід.
Тобто, лише факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не всіх видатків, а тільки тієї їх частини, яка відповідає цьому доходу.
Згідно з ІV розділом Декрету (статті 13, 14) податок фізичним особам-суб’єктам підприємницької діяльності обчислюється податковими органами на підставі поданих ними в установленому порядку податкових декларацій, в яких вказується очікуваний (оціночний) у поточному році дохід або фактично одержані у звітному календарному році доходи, матеріалів перевірок, проведених податковими органами, отриманих від підприємств, установ, організацій та фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності відомостей про виплачені їм доходи і утриманий або неутриманий податок (із зазначенням підстави для неутримання). Обчислений таким чином податок сплачується протягом календарного року авансовими платежами в установлені терміни (до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада), а в кінці року робиться остаточний розрахунок суми податку з фактично отриманого ними доходу з урахуванням сплаченого протягом звітного року авансовими платежами податку. Обчислення податку з доходів фізичних осіб здійснюється відповідно до Закону України від 22 травня 2003 року №889 "Про податок з доходів фізичних осіб" із змінами і доповненнями (далі – Закон №889).
Додатково нараховані за остаточними розрахунками суми податку підлягають сплаті до відповідного бюджету не пізніше 30 календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.
Декларації до податкового органу фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності подають щоквартально наростаючим підсумком з початку року в установлені законом строки (протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, тобто не пізніше: 10 травня – за І квартал, 9 серпня – за перше півріччя, 9 листопада – за 9 місяців, 9 лютого наступного року – за звітний рік). У декларації наростаючим підсумком зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний календарний рік або інший період, за який здійснюється оподаткування (податковий період).
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності (єдиний податок)
Указом Президента України від 03 липня 1998 року №727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" (в редакції Указу Президента України від 28 червня 1999 року №746/99, далі – Указ) запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів малого підприємництва, зокрема, для фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи. Умовами переходу та перебування на спрощеній системі для громадян – суб’єктів малого підприємництва є перебування з ними в трудових відносинах не більше 10 осіб, включаючи членів їх сімей, та обсяг виручки від реалізації продукції, товарів (робіт, послуг) за календарний рік не повинен перевищувати 500 тис. гривень.
Такі фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання Свідоцтва про сплату єдиного податку. Форма Свідоцтва та Порядок його видачі затверджено наказом ДПА України від 29.10.99 №599 "Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі" (у редакції наказу ДПА України від 28.12.01 №521). Свідоцтво видається на зазначений в заяві термін, але в межах календарного року.
Оскільки підставою для видачі Свідоцтва є подання суб’єктом підприємницької діяльності-фізичною особою письмової заяви, яка має бути подана не пізніше ніж за 15 днів до початку кварталу, та платіжного документа про сплату (перерахування) єдиного податку за період не менш ніж календарний місяць, сума єдиного податку сплачується при наданні підприємцем відповідної заяви. В подальшому у разі щомісячної сплати єдиного податку його сплата здійснюється не пізніше 20-го числа місяця, наступного за тим, в якому здійснювалася попередня сплата єдиного податку.
Ставки єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва – фізичних осіб встановлюються місцевими радами за місцем їх державної реєстрації у фіксованому розмірі залежно від виду діяльності в межах від 20 до 200 грн. на місяць для самостійного здійснення підприємницької діяльності і не залежать від розміру отриманого чистого доходу (у разі використання платником єдиного податку найманої праці, включаючи членів їх сімей, розмір єдиного податку для таких платників збільшується на 50 відсотків за кожну особу).
Якщо фізична особа-суб’єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких встановлено різні ставки єдиного податку, вона придбаває одне Свідоцтво і сплачує єдиний податок за більшою ставкою за цими видами діяльності, встановленою місцевою радою за місцем її державної реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності незалежно від того, здійснює вона підприємницьку діяльність на всій території України чи лише за місцем державної реєстрації. Територіального обмеження щодо здійснення підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування Указом не встановлено.
Протягом року для платника єдиного податку встановлюються звітні періоди, що дорівнюють кварталу, після закінчення якого протягом 5 днів платник єдиного податку подає до органу державної податкової служби за місцем своєї державної реєстрації звіт, в якому зазначає обсяг виручки від реалізації товарів, продукції (робіт, послуг) за звітний квартал наростаючим підсумком з початку терміну дії Свідоцтва про сплату податку в календарному році, суму фактично сплаченого єдиного податку у звітному кварталі, фактичну чисельність працівників та види підприємницької діяльності, які він здійснював у звітному кварталі. Звіт може бути поданий особисто платником або надісланий поштою. У разі відправлення звіту поштою датою подання вважається дата відправлення, зазначена на штампі відділення зв’язку.
Для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій фізичні особи-суб’єкти малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, ведуть книгу обліку доходів та витрат (ф.№10), в якій обов’язковому заповненню підлягають лише графи "період обліку", "витрати на виробництво продукції", "сума виручки (доходу)", "чистий дохід".
Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності може бути прийнято на більше одного разу за календарний рік. Якщо протягом терміну дії отриманого Свідоцтва місцевою радою змінюються (збільшуються чи зменшуються) ставки єдиного податку, то перерахунок сум платежів за період, за який проведена оплата, не провадиться.
У випадку здійснення платником єдиного податку підприємницької діяльності з використанням праці найманих осіб на кожну особу, яка перебуває з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім’ї, що беруть участь у його підприємницькій діяльності, платнику єдиного податку видається довідка про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку. Довідка про трудові відносини з платником єдиного податку видається підприємцю-платнику єдиного податку на підставі його заяви і платіжного документа, що підтверджує сплату єдиного податку за кожного найманого працівника в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку.
Свідоцтво та довідки є документами суворої звітності, повинні знаходитися на робочому місці платника єдиного податку (найманого працівника, включаючи членів його сім’ї) і не можуть передаватися іншим особам, крім зазначених у них, та пред’являються працівникам контролюючих органів, які мають відповідні повноваження на здійснення перевірки. Свідоцтво та довідки дійсні за наявності документа, що посвідчує особу.
У разі припинення підприємницької діяльності (зняття з державної реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності) громадянин зобов’язаний подати в 5-денний термін до органу державної податкової служби письмову заяву про це та здати Свідоцтво і всі довідки.
Суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником, зокрема, податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб – суб’єктів малого підприємництва); плати (податку) за землю; податку на промисел; збору на обов’язкове соціальне страхування; збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення; плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності
Відділ масово-роз’яснювальної роботи та звернень громадян
