Згідно з п. 1.2 ст. 1 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV (зі змінами та доповненнями), якщо майно платника податку передається іншій особі за довіреністю, умови якої передбачають право такої (іншої) особи продати майно або відчужити його в інший спосіб, крім такої передачі між членами подружжя у межах спільної часткової або спільної сумісної власності, то у таких випадках звичайна вартість майна, що передається, включатиметься до доходів платника податку з метою оподаткування.
Водночас згідно з Цивільним кодексом України від 16.01.2003 р. № 435-IV (зі змінами та доповненнями, за текстом – Цивільний кодекс) (ст. 64) довіреністю визнається письмове уповноваження, яке видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами, тобто не передбачає перехід права власності на об'єкт, що відчужується.
При передачі права користування та розпорядження транспортним засобом фізичною особою – власником транспортного засобу (довірителем) на підставі доручення іншій особі право власності на транспортний засіб залишається незмінним, тобто не здійснюється відчуження майна, і право розпорядження власністю (транспортним засобом) залишається за довірителем-власником.
Отже, при посвідченні довіреності на право користування та розпорядження майном (транспортним засобом) не виникає обставин, які зумовлюють оподаткування, тому немає і об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб.
У разі якщо повірений продає транспортний засіб, переданий йому за такою довіреністю, та повертає кошти, отримані внаслідок такого продажу (відчуження), довірителю у майбутньому, то сума таких коштів не включатиметься до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу повіреного.
Позитивна різниця між сумою таких коштів та звичайною вартістю майна, переданого за довіреністю, включатиметься до складу загального оподатковуваного доходу довірителя відповідного звітного податкового періоду.
Відділ масово-роз’яснювальної роботи та звернень громадян
